«Учитель – майстер життя», – говорять у народі. Саме завдяки наполегливості, працелюбності та професіоналізму наших учителів ІЗОШ №6 щорічно має високі досягнення.

      А починалося все у далекому 1946 році, коли початкові школи №1( розташовувалася у приміщенні сучасної майстерні ІЗОШ №6) та №2 ( Товариство автолюбителів біля зупинки «Соснова»)  було  об’єднано з семирічною школою №3 (станція Юних техніків по вулиці Закузнечній) і 1946 – 1947 навчальний рік закінчили перші учні вже шостої школи. Цікавим є той факт, що у 1967 році у стіну приміщення школи замурували послання наступним поколінням учнів. За 20 років контейнер із листом побачив білий світ, але, за вимогою, прочитати його можна буде тільки у вже недалекому 2017 році.  

      До 40-річчя Перемоги у школі було оформлено музей бойової і трудової слави, переформований надалі у краєзнавчий музей імені Сибільова М. В., який у цьому році святкує своє тридцятиріччя; у 1991 році у школі з’явився ще один музей – етнографічний.

      З часу заснування школи долею учнів опікуються Педагоги з великої літери, а вирішували проблеми та ділилися радощами вони з директорами Бабарикою О. Ф., Удовиченком Б. Г., Гелуненком Т. П., Козирем І. Г., Шевченко Л. М., Красицькою О. І. З 2000 року цю естафету перейняла її випускниця Полешко Лариса Вікторівна.

      Основне завдання учителя — навчити дітей жити, бути людьми на Землі. З вересня 2012 року працює шкільна служба новин «Тиждень-6», у якій кожен може спробувати себе у ролі кореспондента. Організація шкільного самоврядування «Сузір’я» згуртовує навколо себе лідерів, гордість школи, що вкотре підтвердив конкурс «Учень року – 2015». Три наших красуні-випускниці гідно взяли у ньому участь: Ткаченко Настя отримала нагороду за краще портфоліо; Шевченко Влада стала фіналісткою у номінації «Лідер року», а Костюкова Ганна виборола звання «Інтелектуал року» і поділилася з нами секретом свого успіху:

– Кожній людині протягом одного дня надається не менше десяти шансів змінити своє життя. Успіх приходить до того, хто використовує їх. Саме цим правилом я користуюся впродовж всього свого життя.

Звідки брала натхнення, коли прийшла звісточка про те, що я – учасниця фіналу? З оточуючого світу: спів пташок, весняна природа, рідні люди поруч, підтримка вчителів – все це дуже важливо для досягнення успіху. У своїх виступах я хотіла чогось справжнього, теплого і світлого. За декілька днів я зрозуміла, що найкращим варіантом буде презентація мене справжньої.

Я дуже люблю літературу, музику – так з’явився власний вірш, який разом з комічним відступом пояснював, що я – відмінниця і усіма своїми вчинками повністю це підтверджую.

Занадто багато людей піддається гордості, страху і приховує власні почуття. Саме через це щастя, удача та успіх не приходять до них. У другому виході на сцену мене супроводжував улюблений музичний інструмент – гітара. Весела та ритмічна пісня, життєва ситуація, усмішки глядачів і, звичайно, мораль допомогли мені досягнути своєї мети, але на цьому я зупинятися не збираюсь, адже попереду ще так багато незавершених справ та вершин, які обов’язково підкоряться мені!

Отже, якщо спробувати зрозуміти особливість нашої школи, знайти відповідь одразу складно. А от коли не замислюватися, а просто відчувати, то розумієш, що тут ти зростаєш неповторним, але чесним; досягаєш вершин всупереч упередженням, просто наполегливо працюючи; загартовуєшся у боротьбі з несправедливостями цього світу і стаєш сильнішим не на папері, а у житті. Щодня шкільне життя дарує нові  несподіванки та намагається заплутати, але ми чітко знаємо: «Ми не намагаємося стати кращими за інших.  Ми прагнемо завтра стати успішнішими, ніж сьогодні!»

/tyzhden6.at.ua

                                                            Денисенко Анна, 10-А