Ось і пролунав Останній дзвоник
Радість заповнила мій ранок. Задзвеніла кришталевими дзвіночками, забилася птахом у тісних грудях. Адже сьогодні незвичайний день. Це день, коли і дорослі, і діти стають трішки іншими. Для мене цей останній дзвоник — сумний дзвоник, сумний і неповторний, останній юнацький крок перед стрибком у доросле життя. А хтось ще буде жити школою, дихати її незвичайним запахом кілька років, дарувати вчителям квіти в хрусткому целофані, бешкетувати на незвичайно коротких перервах.
Ось вже час нам виходити на лінійку, аби розпочати прощання. Я вкотре запевняю себе: коли доведеться залишити школу, смутку в душі не буде,але серце заперечує це,сльози самі з’являються в очах.
Так важко розлучатися з нашою другою мамою - Тетяною Олександрівною. Але час настав. Ми виросли і змушені покинути рідний дім.
Щирі слова побажань лунали цього дня від вчителів, учнів та їх батьків. Гарними хореографічними композиціями привітали випускників учні молодших класів. Були цього дня і нагороди – подяки та грамоти кращим із кращих. Полетіли далеко у височінь кулі побажань…

/tyzhden6.at.ua

І настала хвилююча мить… Звучить останній дзвоник. Радість та смуток переповнюють наші серця. Навчання у школі закінчилося. Попереду – незвіданий шлях дорослого і серйозного світу. Зі щемом у серці згадуємо шкільні роки, які світлими споминами залишають незгладимий слід у людській пам’яті.

/tyzhden6.at.ua

А вже наступного дня – випускний. Цього року на шкільному подвір’ї ми лише випустили голубів та подарували вальс, вічний, як усе насправді важливе, а урочиста частина із врученням атестатів, привітанням учителів та батьків відбулася у Будинку культури імені Кірова.

/tyzhden6.at.ua
 

У добру путь і щасливу днину, дорогі випускники! Чудових вам канікул, школярі!
 

Антонова Ірина, 11-А