На головну Вхід Реєстрація

Головна » 2013 » Вересень » 3 » Наймолодшому українському студентові - 14 років

---

23:55 Наймолодшому українському студентові - 14 років

Скулспецкор | Tyzhden6 | 02.09.2013 408

Навчальні досягнення юнака з міста Жовті Води Дніпропетровської області дали змогу конкурувати з найрозумнішими і старшими випуск­никами. Як вдалося цього досягти? Напевне, «секретом» є різнобічний розвиток хлопця і невтомна праця його батьків. А також – дисципліна і наполегливість. Юрій Шиховцев пішов до школи у п’ять років. Англійську вивчає змалечку, а нині навіть пише нею вірші. Серед його захоплень психологія, шахи, програмування. Здається, часу й снаги в нього вистачає на все – бо й музичну школу він закінчує з відзнакою. А заняття спортом для справжніх чоловіків – дзюдо – не лише фізично розвивають юнака, а й виховують волю до перемоги. Юрко – автор робіт з фізики й англійської мови в Національному центрі «Мала академія наук». Високі результати навчання демонструє під час навчання в Аерокосмічній школі, успішно бере участь в обласних, всеукраїнських і міжнародних олімпіадах з математики, фізики, англійської мови. Цього року Юрій атестувався у Британському консульстві і здобув рівень, який дає можливість навчатися в будь-якому англомовному ВНЗ. Закінчивши школу ексте­рном, для подальшого навчання обрав фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хлопця цікавить теоретична фізика. В родині Юрія запевняють: любов до цієї науки прищепила мати, вчителька фізики Людмила Шиховцева. Мама 14-річного Юрія Шиховцева, який сьогодні сідає за парту фізичного факультету, спочатку була проти інтерв’ю з її сином. – Юрко – звичайний хлопець і ми, батьки, не розуміємо шаленої уваги преси до нього. Ми не хочемо будь-яких інтерв’ю, оскільки синові треба вчитися і як слід розпочати навчальний рік. А журналісти відволікають, і в цьому ми вже переконалися, – каже пані Людмила. – Але «Освіті України» я не можу відмовити. Вашу газету ми добре знаємо і читаємо. Вона показує світлини з сімейного архіву. "Це – фотографія з дідусем, який займався розвитком Юрія з п’яти років. Разом вони вивчали англійську і грали в шахи" / pedpresda.com.ua "А цю зроблено під час Всеукраїнської акції «Диво-дитина», де Юра здобув друге місце в номінації «Найрозумніший»" / pedpresda.com.ua – В сімейному альбомі зберігаємо фотографію з усесвітньо відомим педагогом Шалвою Амонашвілі, – провадить пані Людмила. – Рік тому Юра єдиний з українських школярів узяв активну участь в авторському семінарі з гуманітарно-орієнтованої педагогіки. Як активного учасника Юру відзначили сертифікатом. У 2012 році у складі делегації народної дипломатії в рамках проекту «Дунай об’єднує серця» Юрко представив наш регіон у парламентах і меріях Австрії, Словаччини, Угорщини. В місті Гьодолло він був перекладачем делегації під час офіційних прийомів. Тоді саме він зробив запис від імені української делегації у Книзі Миру під час церемонії дзвону Гонгу Миру. – Якими досягненнями сина Ви пишаєтеся? – Не пишаюся, а дуже радію будь-яким подіям, що надихають сина на розвиток. – Людмило Євгенівно, Юрій пішов до школи, коли йому виповнилося п’ять років. Як приймалося це рішення? – За згодою всієї родини. Ми враховували і його схильності до отримання знань, уміння їх систематизувати. В такому віці обов’язково треба зважати ще й на те, як дитина вміє засвоювати інформацію, спілкуватися з однолітками, з дорослими. Адже дошкільний навчальний заклад – це вже життя за певним розкладом. Юра швидко звик до цього. Вдома ми лише підтримували набуті навички. – Чи не було складно йому в початковій, середній школі? – Ні. Протягом першого року в школі ми аналізували, насамперед, результати навчання. Вони були непогані, до умов у школі Юра адаптувався нормально. З першого класу він почав відвідувати музичну й спортивну школи. Все навантаження було ретельно розраховане й сприймалося ним як різноманітні розваги. Я справді дуже вдячна всім людям, які вклали свої знання й душу в виховання мого сина. Нам із самого початку пощастило зустріти справжніх професіоналів: викладачів початкових класів, талановитих музичних керівників, тренерів спортивної школи міста Жовті Води, небайдужих психологів. Особливо теплі слова хочу адресувати педколективу Зеленської ЗОШ І – ІІІ ст. Петрівського району Кіровоградської області. Саме під час навчання в старших класах цієї школи і відбулося формування наукового світогляду Юрія. Завдяки методичній підтримці Петрівського районного відділу освіти, розумінню потреб талановитої дитини, Юрій працював за індивідуальним графіком. А згодом і на екстернаті, маючи можливість навчатися в заочній аерокосмічній школі, Малій академії наук з фізики й англійської мови, брати участь у численних олімпіадах та конкурсах і бути одним з найкращих студентів Жовтоводського промислового коледжу. – До Київського національного університету імені Тараса Шевченка поступають діти з дуже високими балами. Якими були результати ЗНО? – Маючи досвід змагань, син усе-таки хвилювався на ЗНО, бо ми не акцентували увагу лише на методиці роботи з цими тестами. Я впевнена, що форма екзаменів може змінюватися, та все залежить від глибини й обсягу знань. – Ви сказали, що Юра захоплюється музикою, спортом. Як Ви підтримуєте його? – Ми жили в Жовтих Водах, а невелике місто дає певні переваги – до всіх закладів можна дібратися пішки. А в нашій родині діє правило позитивного оцінювання докладених зусиль і навіть незначних перемог. Важливо вміти конструктивно обговорювати проблеми. Зізнаюся, щоб скрізь встигати, я пішла з відповідальної посади й відмовилась від кар’єри, яку будувала понад десять років. Проте відчувала, що можу допомогти йому, наприклад, у структуруванні повсякденного життя. Сьогодні можу впевнено сказати: результатом є досягнення сина, насамперед у різноманітному розвитку. – Можна вважати, що саме завдяки Вам Юра полюбив фізику і тепер він в університеті вивчатиме цю науку. Ви – педагог і мама. Що, на вашу думку, мають зробити вчителі, аби зуміти так зацікавити учнів? – Щоб заохотити дитину до плідної праці, треба бути відкритою до спілкування, успішною людиною. Це дуже важливо для вчителя і це привід до глибокої внутрішньої роботи. – Чи треба змушувати дитину до навчання? – У жодному разі. Моє переконання: дитина може починати відвідувати ЗНЗ лише за умови готовності. Нинішню систему підготовки до школи вважаю цілком коректною. А готовність має розглядатися в кожному окремому випадку. Її треба ретельно досліджувати фахівцям. Будь-яке форсування або затягування подій можливе лише за умов ретельного дослідження особистості конкретної дитини. Такі діти мають бути оглянуті фахівцями під час вступу та навчання в початковій школі, а може, й потім. Ми плідно спілкувалися з психологами, лікарями, тренерами, вносили корективи, розподіляли навантаження залежно від стану дитини. Адже відомо, що розвиток не відбувається лінійно й безперервно. – Деякі мами вважають, що краще йти до школи пізніше. Мовляв, так дитина легше засвоюватиме матеріал і буде лідером серед однолітків… – Виняткова значущість лідерства – дуже шкідливий міф, який уже зламав багато доль. Треба пам’ятати, що лідер – це лише части­на команди. Щоб зробити важливу справу – потрібні й інші учасники. Якщо вони є справжніми професіоналами – стають незамінними. Як учитель я впевнена, що система освіти в Україні має ті резерви, які потрібно сміливіше використовувати. Це потребує не лише професійності педагогів, а й розуміння, підтримки відділів освіти, адміністрації шкіл. Важко переоцінити роль батьків, адже від їх рівня обізнаності залежить сьогодення й майбутнє дітей. Багато років ми намагалися отримати можливість виховувати дітей згідно з родинними поглядами й традиціями. Нарешті, позбувшись жорсткого ідеологічного впливу, більшість батьків так і не перейняла на себе відповідальність за формування світу власної дитини. Адже набагато легше нарікати на недосконалість механізмів та системи в цілому, так і не навчившись користуватися можливостями, що їх уже маємо. Дарина Матат, "Освіта України". За матеріалами Освітнього порталу "ПедПреса".

ПОДІЛИТИСЯ ПОСИЛАННЯМ:

Теги: тиждень-6, скулспецкор

---