Весна – це чудова пора року, все прокидається після зимового сну, пташки прилітають із вирію й голосно виспівують привітальні пісні. Таким радісним і щасливим був і той день, а точніше, 26 квітня 1986 року… Саме тоді стався вибух на Чорнобильський АЕС. Ось так із чудового і щасливого день перетворився на справжнє пекло. Людей спочатку не сповістили про аварію, але сказали, щоб збирали найнеобхідніші речі. Тоді вони ще не знали, що бачать свої домівки востаннє. Ось так Чорнобиль з найрозвиненішого міста СРСР перетворився на покинуте й майже безлюдне.

       Щороку, 26 квітня, згадують про аварію на Чорнобильський атомній станції, але скільки життів забрало це лихо, скільки часу ще буде нагадувати про себе? Тривожні, трагічні дзвони лунають над землями України, Росії, Білорусі, вказуючи на точну адресу біди – Чорнобиль. Саме там вибухнув атомний реактор, і «мирний» атом приніс таке лихо, якого людство ще не знало. Радіація забруднила велику територію, і тепер не лише там завмерло життя. Це лихо стало наче Божою карою, жорстокою пересторогою за легковажність.

       Щоб запобігти цьому в майбутньому, напередодні тридцятої річниці трагедії, 22 квітня, у нашій школі було організовано перегляд відеороликів на тему цивільного захисту населення. У шкільній бібліотеці відбулася зустріч учнів 9 – А класу з Головою Ізюмської міськрайонної організації «Спілка Чорнобиль Україна» Біліченком Сергієм Семеновичем.

/tyzhden6.at.ua

       На виховних годинах діти разом із класними керівниками обговорили не лише проблеми, а й методи їх вирішення.

/tyzhden6.at.ua

       За сигналом усі евакуювалися, вишикувалися на лінійку, після якої проводилися змагання. Старшокласники показали, як одягати спеціальні костюми та протигази.

/osvitaizuma.klasna.com

Повний фотозвіт дивіться тут.