Найголовніше у житті людини – свобода, але вона більш солодка, коли її отримують важким шляхом. Сімдесят років тому, тоді ще солдати СРСР, вибороли свободу для нових поколінь. На тему війни можна говорити багато, але сьогодні ще не всі здатні зрозуміти ті страждання, що пережили наші пращури. У мережі Інтернет можна знайти вислів одного із солдатів того часу: «Не нужны мне медали и награды, верните мне моих близких». Багато людей навіть зараз не розуміє цінності життя та свободи.

      Щоб вшанувати пам’ять загиблих у ці страшні часи у нашій школі були проведені заходи, у яких учні могли виявити всі свої почуття, любов та повагу до ветеранів. Безліч стіннівок на тему війни, розповіді про близьких, що воювали, віддавали своє життя за нас, в один момент втрачали все, щоб ми мали багато.

      На шкільному фестивалі у п’ятницю  були представлені виступи, у яких учні намагалися передати атмосферу 1941-1945 років: заспівали пісні та прочитали вірші, представили хореографічні композиції, які змусили усіх присутніх замислитися як над минулим, так і над теперішнім і майбутнім. Після уроків учні привітали ветеранів на закріплених за класами вулицях.

/tyzhden6.at.ua

      На жаль, найчастіше згадують про це Велике свято лише 8 травня, але вже 10 травня всі слова забуваються, і так вже багато років. Я хочу, щоб ветеранам тих часів була вічна пам’ять та повага, бо вони намагалися зробити щасливим наше життя, і ми не можемо це забути і дозволити, щоб НЕЙМОВІРНА кількість людей загинула задарма. 

/tyzhden6.at.ua