Зазвичай я хлопець жвавий,

Вам скажу я нелукаво.

Полюбляю бути в центрі

Будь-якої круговерті. 

Та напередодні свята

Де й поділося завзяття.

У таку халепу вскочив,

Розказать про неї хочу. 

 
Новий рік ми зустрічали,

Усіх гарненько привітали.

Вдома був я чемний, скромний,

Але ж я шукач пригод невтомний. 

 
Ввечері з товаришами

Стрілись ми за гаражами,

Думали, що тут безпечно

Й гратись можна безкінечно.

Розпалили і багаття –

Феєричним буде свято!

Вирішили: зробимо салют,

Щоб не десь бабахкало, а тут. 

 
Хоч, на жаль, петарди взять забули,  

Та швиденько ми в двори гайнули,

Усіляких банок назбирали,  

Їх гарнесенько в рядочок поскладали, 
 

Підпалили. Що тут почалося!

Із банок тих по землі щось розлилося,

Спалахнуло. Перед нами враз стіна,

Хоч яскрава і блискуча, та страшна. 
  
 
Вовка номер набирає 101,

Я його ледь бачу, бо скрізь дим.

Викликаєм допомогу якнайшвидше,

Бо вже розумієм: далі буде гірше.

Думаю, що врятувалися ми дивом,

Номер не забувши цей важливий.

Вже за кілька хвиль було все добре,  

Не рахуючи того, що я був мокрий. 
 

Знявши каску, витираючи обличчя,

Підійшов юнак до мене ближче.

Погляд лагідний, але в очах утома.

Говорив він, ніби давній мій знайомий:  

«Що, злякався? Дякувати Богу, що ми встигли.

Так щастить не завжди, ми не винні.

З новим щастям, хлопці, з новим роком,

Хай це буде вам на все життя уроком!» 
 

Він багато встиг нам розказати

Про людей і про тварин, яких зміг врятувати.

Про дівчат… Їх із машини вирізали,

Бо вони за крутим селфі поспішали.

Як палали і поля, й дерева,

Як літаки допомагали воду лити небу,

Як через лінь, а може, і халатність

Залишились без дверей та вікон хати. 

 
Міг би ще із нами він стояти,

Але виклик знову, треба мчати,

Щоб біду чиюсь атакувати

І життям своїм ризикувати. 

 
Соромно мені та прикро стало,

В грудях серце стрімко калатало.

Що за бовдур я такий?  

В мене ж є життя, радій. 
 

Правила ж не просто так потрібні,

Їх дотримуватись просто необхідно!

Не заради когось, а для себе,

Щоб і завтра бачить синє небо. 

З телевізором не грайся,

Подивився – вимикай!  

А до школи як збирався?

Праску вимкнув? Пригадай! 

 
З сірниками та вогнем

Не уникнути проблем,  

Тож, якщо не зрозумієш,

Опікам навряд зрадієш. 

 
Лихо сталось – не дрімай,

101 ти набирай.

Не забудь подякувать за порятунок,

Хоч для них відсутність викликів дарунок! 

 
Зрозумів я: це справжнісінькі герої,

Не бояться вони жертвовать собою.

Хай їм Бог завжди допомагає,

А людей від дурощів оберігає!

Надточий Андрій, 5-А